Нова
школа почала будуватися в 1934 році з матеріалів церкви, яка на той час була
закрита Радянською владою.
Через
рік школа на 4 класні кімнати, невелику вчительську та кабінет директора була
збудована. Дітей шкільного віку у селі тоді було багато, то 4 класних кімнати
було недостатньо, тому окремі класи навчались у хатах. Одна з таких класних
кімнат була в чималій хаті, яка тоді стояла на спортивному майданчику, була ще
така хата - клас на кутку Лебеді. Першим директором Буда-
Орловецької школи був Осавуленко Онисько Панасович. До 1940 року було введено в
дію ще 5 класних кімнат. У 1940 році Ониська Панасовича перевели в іншу школу і директором став
учитель української мови Лютий Петро Пилипович – наш земляк.
Під час фашистської окупації в школі
спочатку проводилися заняття, а потім приміщення використовувалося під склад
для зерна, а пізніше як госпіталь для поранених німців.
Після
визволення села від фашистів школа відновлює свою роботу вже в березні 1944
року. У квітні 1944 року до школи прибув директор Неживий Костянтин
Костянтинович, а восени 1944 року у
школу директором призначили Сидоренка
Федора Марковича пізніше директорами школи були Холод Ніл Павлович (до 1948 р.) та Мазовецький Антон Христофорович (1948 –
1965рр.) За час його керівництва школою було значно зміцнено її матеріальну базу. З матеріалу колишньої
хати- класу, що стояла на шкільному майданчику було збудовано шкільну майстерню
(пропрацювала до 1990 року) У1960 році зовнішні стіни школи були замінені з
дерев´яних на цегляні. Тоді ж було проведено й добудову класної кімнати, де
тепер їдальня та кабінету теперішньої шкільної кухні. Тоді ж було збудовано
шкільний сарай замість дерев’яного, який стояв там, де тепер шкільний погріб…
Була збудована маленька шкільна кухня, ота малесенька споруда біля сараю. У ці
роки було викопано й шкільну криницю. У 1962 році з північного боку школи було
посаджено ялиночку, на якому вона прижилася і до теперішнього часу. У 1953 році
під керівництвом учителя біології Гончара Степана Федоровича було закладено
шкільний сад, який у 1985 році було списано(за віком дерев). З 1965 по 1970 рік
директором школи працював Штангеєв Пантелій Тимофійович. У той час
Городищенського району не було. Школа була у віданні Смілянського райво.
З 1970
по 1990 рік директором школи працював Гончар Микола Павлович.За його участю
було замінено покрівлю школи з металевої на шиферну. Замінено опалення з
пічного на водяне, через брак коштів котли було розміщено у приміщенні, що створювало значні
незручності: кіптява, попіл, коли його вибирали із котлів поширювались по всьому приміщенні.
Їдальня поповнилась новими столами та стільцями, придбано було електричну
плиту, зроблено, хоч і недосконалу , каналізацію, підведено до кухні воду із
шкільного колодязя, замінено столи у навчальних кабінетах, зміцнено оснащення
кабінетів технічними засобами та навчальною літературою, словниками.
З 1990
по 1998 рік директором школи був Лупашко Володимир Дмитрович. За фахом був
учителем трудового навчання та креслення.
За роки його правління школа мало змінилась . Було замінено тин із
металевого на дерев´яний, всередині приміщення школи перегороджено кабінет української
мови та літератури на дві половини в одній створена пізніше бібліотека, а в
другій - клас,
Справжніми
ветеранами освітньої ниви були вчителі, які
по 20-30 років пропрацювали в школі. Це:
Гончар Явдоха Василівна, Грушова Галина Василівна, Яременко Іван
Володимирович, Гончар Степан Федорович,
Кіприк Зоя Савівна, Гончар Микола Павлович, Ткачук Лідія Карпівна.
В 2003
році школа отримала статус навчально – виховного комплексу «Загальноосвітня
школа І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад»
